Діордяй (Токар) Марія

Марія Діордяй проживала в с. Нягове (нині – с. Добрянське) на Закарпатті. У 1939 р. регіон був захоплений гортистською Угорщиною. Улітку 1941 р. окупанти вивезли частину євреїв, які не отримали угорського громадянства, на територію, де діяли німецькі адміністрації, – на Хмельниччину, Івано-Франківщину й Тернопільщину. Уже наприкінці серпня євреї, відправлені до м. Кам’янець-Подільський, були розстріляні. Упродовж 1941–1942 рр. загинули майже всі їхні одноплемінники, вивезені в Східну Галичину. Тих, хто нелегально повертався на рідні землі, угорська влада заарештовувала й передавала представникам німецької поліції безпеки.

До Марії Діордяй після першої депортації євреїв із села звернулася подруга Батя Алдер, яка попросила прихистку в її будинку. Марія погодилася сховати. Коли небезпека минула і Батя змогла вільно ходити населеним пунктом, вона дізналася, що її родину вивезли. Дівчина залишилася жити в Маріїному будинку. Подруги скрізь ходили разом, і в разі потреби Марія пояснювала представникам влади, які перевіряли документи, що метрики втрачені й саме триває процес їх відновлення.

Після введення до Угорщини та Закарпаття гітлерівських військ у березні 1944 р. почалася масова зачистка території від євреїв. Антиєврейські акції в області здійснювала Королівська угорська жандармерія. Закарпатська область входила до складу 8-го жандармського округу, штаб якого діяв у м. Кошиці (Словаччина). За наказом німецьких органів безпеки угорська жандармерія у квітні 1944 р. сконцентрувала євреїв у таборах та гетто у великих містах (м. Ужгород, Мукачево, Берегово та ін.). Від 14 травня до 6 червня 1944 р. з восьми місць утримання євреїв на території області у 28 потягах до Аушвіцу було вивезено близько 85 тис. осіб. Відправили туди й Батю Алдер. На щастя, вона вижила й повернулася до рідного села.

У 1946 р. Батя емігрувала до Ізраїлю. У 1996 р. змогла приїхати в Україну й розшукати свою подругу Марію.

У 2013 р. Яд Вашем визнав Марію Діордяй Праведником народів світу.

/